Допустимим доказом, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, є відповідна інформація компетентного органу цієї країни на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Якщо такий документ хоча формально відповідає вимогам, встановленим правовими нормами для документа щодо резиденції, однак, наведена в ньому інформація про резиденцію неправдива, платник податку – резидент не може посилатися на нього як на підставу для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України.
На це вказав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 420/5859/19.
Не має значення, чи обізнаний платник податку щодо дійсного змісту документа, на який він посилається, оскільки ці питання лежать у площині його ризиків при виборі контрагента — зауважив КАС ВС.
Обставини справи
ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» оскаржило у суді податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 4 206 211 грн (з яких: 3 364 969 це основний платіж, а 841 242 грн — штрафні (фінансові) санкції).
В позові вказало, що правильно оподаткувало доходи, виплачені нерезиденту — компанії «Denker Holdings Limited», яка є резидентом Республіки Кіпр — як проценти по кредиту, за ставкою 5%. Вважає, що підстав для визначення йому податкових зобов’язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у контролюючого органу не було.
На підтвердження права сплатити податок за зменшеною ставкою, позивач надав свідоцтва, що зазначена компанія є резидентом Республіки Кіпр. Ці документи видані Міністерством фінансів Республіки Кіпр (Департаментом внутрішніх податків, Нікосія, районне відділення податку на прибуток).
Проте Офіс великих платників податків ДПС надав лист Податкового департаменту Міністерства фінансів Республіки Кіпр, в якому зазначалося що сертифікати про статус податкового резидента компанії «Denker Holdings Limited» податковими органами Кіпру не видавались, а надані позивачем сертифікати є підробленими.
Попередні рішення
Одеський окружний адміністративний суд, рішення якого залишив без змін П’ятий апеляційний адміністративний суд, позов задовільнив.
Суди вказали що позивач виконав обов’язок резидента щодо підтвердження дотримання умов для застосування пільгового оподаткування.
Щодо листа Податкового департаменту Міністерства фінансів Республіки Кіпр, то суди не визнали його як належний доказ. Зазначили, що він не відповідає вимогам частини 8 статті 94 КАС України. Зокрема офіційний переклад листа, засвідчений нотаріально, був наданий лише під час розгляду справи, а на момент проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення переклад був відсутній.
КАС ВС скасував рішення окружного та апеляційного адміністративних судів та відмовив у задоволенні позову.
Висновки ВС
У цій справі КАС ВС зробив акценти на такому:
особливість застосування норм пунктів 103.4 та 103.5 статті 103 ПК України полягає у тому, що ці норми повинні застосовуватись із урахуванням міжнародного договору України, оскільки ним можуть бути встановлені інші вимоги до документу, який підтверджує статус податкового резидента; однак, за будь-яких умов і винятків, встановлених міжнародним договором, норми цих пунктів встановлюють, щоб документ, який резидент повинен надати для підтвердження звільнення (зменшення) від оподаткування доходу, виплаченого нерезиденту, має бути достовірним; у разі коли такий документ хоча формально відповідає вимогам, встановленим правовими нормами для документа щодо резиденції, однак, наведена в ньому інформація про резиденцію неправдива, платник податку – резидент не може посилатися на нього як на підставу для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України; при цьому не має значення, чи обізнаний платник податку щодо дійсного змісту документа, на який він посилається, оскільки ці питання лежать у площині його ризиків при виборі контрагента.
Також ВС звернув увагу, що у разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до контролюючого органу щодо здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної в довідці інформації.
Цією нормою законодавець, по-перше, встановив можливість для особи, яка виплачує доходи нерезидентові, уникнути безпідставного застосування пільгового оподаткування, передбаченого міжнародним договором, у разі отримання від нерезидента недостовірних даних щодо резиденції держави, з якою Україна уклала міжнародний договір.
А по-друге, визначив вирішальне значення інформації компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір, на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, при вирішенні питання щодо підстави для звільнення (зменшення) від оподаткування доходу, виплаченого нерезиденту — зауважив ВС.
КАС ВС вказав що суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили надану відповідачем відповідь Міністерства фінансів Республіки Кіпр на запит Державної фіскальної служби України, якою спростовано достовірність наданих ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» свідоцтв про резиденцію компанії «Denker Holdings Limited».
«Суди обмежили предмет доказування у справі встановленням факту наявності у позивача зазначених свідоцтв, тоді як відповідно до норм пунктів 103.4, 103.5 статті 103 ПК України наданий особою, яка виплатила доход нерезиденту, документ про резиденцію отримувача доходу буде підставою для застосування правил оподаткування, встановлених міжнародним договором, лише якщо підтверджує дійсний статус нерезидента» — наголосив ВС
Також знайомтесь з оглядом основних правових висновків у цивільних справах об’єднаної палати КЦС ВС
